Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська
| Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська | |
|---|---|
| Elisabeth Albertine von Sachsen-Hildburghausen | |
 Єлизавета Альбертіна на портреті пензля Аллана Ремзі, близько 1769 року | |
| регентка Мекленбург-Стреліца | |
| Початок правління: | 11 грудня 1752 |
| Кінець правління: | 17 січня 1753 |
| Дата народження: | 3 серпня 1713 |
| Місце народження: | Гільдбурггаузен, Саксен-Гільдбурггаузен |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 29 червня 1761 (47 років) |
| Місце смерті: | Нойштреліц, Мекленбург-Стреліц |
| Поховання | Міров |
| Чоловік: | Карл Мекленбург-Стреліцький |
| Діти: | Крістіна, Адольф Фрідріх, Єлизавета Крістіна, Софія Луїза, Карл, Ернст Готтлоб, Шарлотта, Готтхельф, Георг Август |
| Династія: | Мекленбурги |
| Батько: | Ернст Фрідріх I |
| Мати: | Софія Альбертіна Ербах-Ербахська |
Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська (нім. Elisabeth Albertine von Sachsen-Hildburghausen, 3 серпня 1713 — 29 червня 1761) — принцеса Саксен-Гільдбурггаузенська, донька герцога Саксен-Гільдбурггаузена Ернста Фрідріха I та графині фон Ербах-Ербах Софії Альбертіни, дружина принца Карла Мекленбург-Стреліцького, більш відомого як «принц Мірова». Регентка Мекленбург-Стреліца у 1752—1753 роках при своєму синові Адольфу Фрідріху.
Єлизавета Альбертіна народилась 3 серпня 1713 року в Гільдбурггаузені сьомою дитиною та другою донькою в родині принца Саксен-Гільдбурггаузенського Ернста Фрідріха I та його дружини Софії Альбертіни Ербах-Ербахської. Мала старших братів Ернта Фрідріха та Людвіга Фрідріха. Інші діти померли в ранньому віці ще до її народження.
У 1715 році батько став правлячим герцогом Саксен-Гільдбурггаузена. Він помер, коли Єлизаветі Альбертіні було 10 років. Матір стала регенткою герцогства до повноліття Ернста Фрідріха. Її правління відзначалося рішучими діями, режимом економії та релігійною толерантністю.
У 21-річному віці Єлизавета Альбертіна була видана в шлюб з принцом Мекленбург-Стреліцьким Карлом, якому невдовзі виповнювалося 27 років. Наречений володів землями у Мірові та Немерові. Весілля відбулося 5 лютого 1735 року в Айсфельді. Шлюб виявився щасливим. У ньому принцеса народила десятеро дітейː
- Крістіна (1735—1794) — була закохана у шотландця Джона Кера, 3-го герцога Роксборо, залишилася неодруженою, дітей не мала, жила при дворі правлячого брата;
- Кароліна (нар. та пом. 22 грудня 1736) — померла після народження;
- Адольф Фрідріх (1738—1794) — герцог Мекленбург-Стреліца у 1752—1794 роках, одруженим не був, дітей не мав;
- Єлизавета Крістіна (1739—1741) — прожила 1 рік;
- Софія Луїза (1740—1742) — прожила півтора року;
- Карл (1741—1816) — був двічі одруженим, мав дванадцятеро дітей від обох шлюбів;
- Ернст Готтлоб (1742—1814) — генерал піхоти, губернатор Целле, був закоханим у британку Мері Елеонору Боуз, дозволу на шлюб не отримав, одруженим не був, дітей не мав;
- Шарлотта (1744—1818) — дружина короля Великої Британії Георга III, мала п'ятнадцятеро дітей;
- Готтхельф (29—31 жовтня 1745) — прожив 2 дні;
- Георг Август (1748—1785) — бригадний генерал, одруженим не був, дітей не мав.
Мешкало сімейство в Мірові у Нижньому замку. Єлизавету описували як благочестиву та проникливу жінку, яка багато часу приділяла дітям.
Велика пожежа 1742 року в Мірові спалила багато будівель, проте замок залишився неушкодженим. Місто відбудували, і у 1740-ві роки воно залишалося важливим духовним та інтелектуальним центром Мекленбург-Стреліца.
У червні 1752 року чоловік помер. За кілька місяців пішов з життя і його старший брат, правлячий герцог Мекленбург-Стреліца, Адольф Фрідріх III. Оскільки його діти померли молодими, не залишивши нащадків, наступним герцогом було проголошено сина Карла та Єлизавети Альбертіни, Адольфа Фрідріха. Єлизавета Альбертіна стала регенткою до досягнення сином 14 років. Після воцаріння Адольфа Фрідріха родина переїхала до палацу Нойштрелиць. Міров залишився літньою резиденцією.
Герцогиня протягом свого кількатижневого правління намагалися допомогти сину вступити в свої права, оскільки було необхідно підтвердження імператором волі покійного чоловіка, який призначив її опікункою їхніх дітей. На опікунство над молодим родичем також претендував герцог Крістіан Людвіг II Мекленбург-Шверінський, проте його війська змушені були відступити, а більшість стреліцьких урядовців присягнули на вірність новому герцогу. Фактично володарювання було обмежене суперечкою про опіку. Адольф Фрідріх IV в той час проживав у безпеці в Грайфсвальді в Померанії, де став студентом місцевого університету під зміненим ім'ям. Єлизавета Альбертіна звернулася зі скаргою до уряду. Тільки після цього, 17 січня 1753 року, імператор Франц I Стефан оголосив Адольфа Фрідріха повнолітнім і не потребуючим опікунства. 4 квітня 1753 року Адольф Фрідріх IV прийняв кермо влади над землями Мекленбург-Стреліца. Матір надалі давала поради синові в питаннях політики.
У 1755 році, як опікунка своїх молодших дітей, підписала «Угоду про спадкоємність», в результаті чого в герцогстві була створена нова конституція, яка зміцнила повноваження дворянства і зберегла відсталу позицію регіону.[1]
Сучасниками вважалася розумною правителькою. Навіть будучи близькою до смерті, продовжувала вести перемовини щодо шлюбного контракту своєї доньки Шарлотти із королем Великої Британії Георгом III.
Пішла з життя 29 червня 1761 року. Похована поруч із чоловіком у старій крипті церкви іоаннітів в Мірові.[2] Після її смерті замок у Мірові пустував.
Ернст I | Єлизавета Софія Саксен-Альтенбурзька | Георг Фрідріх Вальдекський | Єлизавета Шарлотта Нассау-Зігенська | Георг Альбрехт I | Єлизавета Доротея Гогенлое-Шиллінгсфюрст | Філіп Вальдек-Айзенберг | Марія Магдалена Нассау-Зігенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ернст | Софія Генрієтта Вальдекська | Георг Людвіг Ербах-Ербахський | Амалія Катерина Вальдек-Айзенберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ернст Фрідріх I | Софія Альбертіна Ербахська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Єлизавета Альбертіна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Жінки при владі. Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська [1] [Архівовано 3 червня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Церква іоаннітів у Мірові [2] [Архівовано 18 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Archiv für Landeskunde in den Grossherzogthümern Mecklenburg, Band 15, Schwerin, 1865, стор. 481.
- Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzöge von Sachsen-Altenburg (ehem. Sachsen-Hildburghausen) Bozen 1917, Neudruck Altenburg, 1992
- Paschen Heinrich Hane: Übersicht der Mecklenburgischen Geschichte, 1804, стор. 643.
- Helmuth Borth: Schlösser, die am Wege liegen: Unterwegs zu 101 Guts- und Herrenhäusern in Mecklenburg-Strelitz, Steffen, Friedland; Auflage: veränd. Aufl. (8. April 2004)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Єлизавети Альбертіни Саксен-Гільдбурггаузенської [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Карла Мекленбург-Стреліцького [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
